Раз-два, лівою!

Як відомо, загострення політики реакціонізму, що лімітує перманентний до того лібералізм, каталізує активність конфронтації між Системою та соціумом. Так і зараз- нам осточортіло вчасно ходити на сніданок, обід та вечерю, особливо коли нас іще змушують збиратись перед тим біля корпусу.

Але також кожен знає, що однією з найефективніших методик усунення проблеми є її висміювання; а саме, крайня її гіперболізація з метою повної абсурдизації сабжекту. Тому, і саме тому лапшисти під піонерські кричалки від столової йшли строєм, саме тому вони нарізали кола навкруги корпуса з закинутими за голову руками! Саме тому вони робили решту безглуздя, до котрого в реальному житті ніколи б не дійшли.

Згідно із загальною теорією синергетики, в будь-якій відкритій системі саморегуляційні процеси, викликані флуктуаціями в матеріально-інформаційному полі Універсуму, призводить до загальної її структуризації. В результаті- після усієї маячні, що відбулась, настрій, дружність та, що головне, оптимізм як адмінів, так і лапшистів різко видав позитивну похідну.

Підготував Герасименко Ярослав

Очами стороннього 1
(то був Юрій Олександрович Білецький)

В цей день мій прект починався після обіду. Але моя дружина вирішила приїхати зі мною і подивитись на табір трошки раніше.

Заїхали на територію, хтось косить траву, хтось підмітає- то нехай: власники табору стараються, чудово. Дружина каже: "Які у вас діти! Прибирають вулицю..."

"СТОП! Де?"

І справді- це ж НАШІ діти метуть вулиці, НАШІ діти косять косилкою траву та прибирають папірці! "Стій!"- кажу. Вийшов. Дивлюсь. Заплющив очі. Відкрив очі- справді наші!

Не зрозумів, щось сталося? З глузду з'їхати!

І ТУТ- чую хтось йде, ні- ВСІ чують, бо йдуть з якоюсь а-ля-піонерською речовкою.

МА-МА!? На майданчик заходить ланцюжком один-за-одним перший загін. Руки в усіх за головою. Загін робить коло навколо корпусу і лише після цього зупиняється. Усе як в кіно.

"Не мже я з'їх... Стоп, що я їв вранці? Що давали сьогодні дітям на обід? Може вони чогось знайшли у лісі?"

"Люди! Що сталося???"

PS: Пізніше, коли мені все розповіли- ми з викладачами довго реготали.

Очами стороннього 2
(то був Микола Волинський)

Звечора поставив будильник на 7:20, сплю, щось навіть бачу...

Під ранок хтось мене будить- мабуть Олексій (фізкультурник, мій сусід). "Щож це?"- думаю невідкриваючи очей, - "невже я проспав? Чому не дзвонив будильник? Де я?"

Відкриваю око- надімною схилилися голови Саши Чипілко та Миколи Семенякіна, поруч щось бормоче розштирканий але заспаний Олексій.

- Що сталося? Котра година? - кажу я.

- 7:08, пане Миколо. Вставайте, скоро зарядка.

- А-а.., ну добре, дякую.

Патруль виходить. Хто це, ні що це? Що вони тут робили? - плутаються мої думки. Поруч щось намагається пояснити соний Олексій, але не може- його розштурхали усього на 5-10с. раніше від мене. Потім після довгої паузи: "Зарядка наверно скоро".

PS: В той день перший загін о 7:15 провів самостійно свою першу, але єдину індивідуальну зарядку.